1. Словник української мови у 20 томах

поховання

ПОХОВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. похова́ти 1, 3.

Ми стояли розгублені, як сироти на похованні батька (П. Панч);

Наприкінці бронзового віку широкого розповсюдження набуває обряд поховання в дерев'яних зрубах (з газ.);

Поховання твердих відходів під землею зменшує забруднення поверхні, а також площу відчужених земель, але несе в собі небезпеку забруднення підземних вод, надр, у тому числі родовищ корисних копалин (з наук.-попул. літ.).

2. архл. Місце похорону; могила.

Піднімаємося на городище. Тут до війни велися розкопки, знайдено поховання древніх слов'ян... (з газ.);

Батько й син спинились біля руїн якоїсь будівлі. – Старе казахське поховання, – сказав геолог (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поховання — похова́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. поховання — ПОХОРОН, (спалення) кремація; п. ф. ПОХоВАННЯ, МОГИЛА. Словник синонімів Караванського
  3. поховання — див. кладовище; могила Словник синонімів Вусика
  4. поховання — -я, с. 1》 Дія за знач. поховати 1); церемонія, обряд проводів тіла померлого для погрібання. 2》 археол. Місце похорону; могила. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поховання — МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал. Словник синонімів української мови
  6. поховання — ПОХОВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. похова́ти 1; церемонія, обряд проводів тіла померлого для погрібання. Ми стояли розгублені, як сироти на похованні батька (Панч, В дорозі, 1959, 175)... Словник української мови в 11 томах
  7. поховання — Похова́ння, -ня с. Похороны, погребете. Бог його зна, що воно за пошесть така! ото прийшов чоловік з другого села на поховання та й сам умер з холери. Лубен. у. Словник української мови Грінченка