1. Словник української мови в 11 томах

поховання

ПОХОВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. похова́ти 1; церемонія, обряд проводів тіла померлого для погрібання.

Ми стояли розгублені, як сироти на похованні батька (Панч, В дорозі, 1959, 175);

Наприкінці бронзового віку широкого розповсюдження набуває обряд поховання в дерев’яних зрубах (Рад. Укр., 26.II 1964, 3).

2. архл. Місце похорону; могила.

Піднімаємося на городище. Тут до війни велися розкопки, знайдено поховання древніх слов’ян… (Літ. Укр., 24.IX 1965, 2);

Батько й син спинились біля руїн якоїсь будівлі. — Старе казахське поховання, — сказав геолог (Донч., IV, 1957, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поховання — похова́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. поховання — ПОХОРОН, (спалення) кремація; п. ф. ПОХоВАННЯ, МОГИЛА. Словник синонімів Караванського
  3. поховання — див. кладовище; могила Словник синонімів Вусика
  4. поховання — -я, с. 1》 Дія за знач. поховати 1); церемонія, обряд проводів тіла померлого для погрібання. 2》 археол. Місце похорону; могила. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поховання — ПОХОВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. похова́ти 1, 3. Ми стояли розгублені, як сироти на похованні батька (П. Панч); Наприкінці бронзового віку широкого розповсюдження набуває обряд поховання в дерев'яних зрубах (з газ. Словник української мови у 20 томах
  6. поховання — МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал. Словник синонімів української мови
  7. поховання — Похова́ння, -ня с. Похороны, погребете. Бог його зна, що воно за пошесть така! ото прийшов чоловік з другого села на поховання та й сам умер з холери. Лубен. у. Словник української мови Грінченка