поховання
ПОХОВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. похова́ти 1; церемонія, обряд проводів тіла померлого для погрібання.
Ми стояли розгублені, як сироти на похованні батька (Панч, В дорозі, 1959, 175);
Наприкінці бронзового віку широкого розповсюдження набуває обряд поховання в дерев’яних зрубах (Рад. Укр., 26.II 1964, 3).
2. архл. Місце похорону; могила.
Піднімаємося на городище. Тут до війни велися розкопки, знайдено поховання древніх слов’ян… (Літ. Укр., 24.IX 1965, 2);
Батько й син спинились біля руїн якоїсь будівлі. — Старе казахське поховання, — сказав геолог (Донч., IV, 1957, 26).
Словник української мови (СУМ-11)