Значення в інших словниках
-
поховання —
похова́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
поховання —
ПОХОРОН, (спалення) кремація; п. ф. ПОХоВАННЯ, МОГИЛА.
Словник синонімів Караванського
-
поховання —
-я, с. 1》 Дія за знач. поховати 1); церемонія, обряд проводів тіла померлого для погрібання. 2》 археол. Місце похорону; могила.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поховання —
ПОХОВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. похова́ти 1, 3. Ми стояли розгублені, як сироти на похованні батька (П. Панч); Наприкінці бронзового віку широкого розповсюдження набуває обряд поховання в дерев'яних зрубах (з газ.
Словник української мови у 20 томах
-
поховання —
МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал.
Словник синонімів української мови
-
поховання —
ПОХОВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. похова́ти 1; церемонія, обряд проводів тіла померлого для погрібання. Ми стояли розгублені, як сироти на похованні батька (Панч, В дорозі, 1959, 175)...
Словник української мови в 11 томах
-
поховання —
Похова́ння, -ня с. Похороны, погребете. Бог його зна, що воно за пошесть така! ото прийшов чоловік з другого села на поховання та й сам умер з холери. Лубен. у.
Словник української мови Грінченка