поцокування

ПОЦО́КУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. поцо́кувати і звуки, утворювані цією дією.

Чим далі біг [лось], тим більшим сповнювавсь острахом, і хоча нічого вже не чув, крім приглушеного поцокування своїх ратиць об землю (Є. Гуцало);

Поцокування копит.

Значення в інших словниках

1. поцокування — поцо́кування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. поцокування — -я, ч. Дія за знач. поцокувати і звуки, утворювані цією дією. Поцокування копит.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поцокування — ПОЦО́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. поцо́кувати і звуки, утворювані цією дією. Поцокування копит.  Словник української мови в 11 томах