почастувати
ПОЧАСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, кого чим.
Док. до частува́ти.
Молодая встала, Взяла кварту оковити Та й почастувала Сердешного невольника І його сторожу (Т. Шевченко);
Балаш почастував гостей горілкою (І. Нечуй-Левицький);
Мусій почастував Юрка хлібом та ще теплою кавою з пляшки (П. Козланюк);
А хто кращий коровай змайструє, Того мати медом почастує (Л. Забашта);
Се були два грімкі позаушники, якими пан староста почастував громадського начальника в одну й другу щоку (І. Франко);
Микула глянув на нещасного уважніше: це ж чи не цей самий джура, що він його вчора почастував шаблею? (О. Маковей);
На панщину ходив Стах Лютек смиренний, але все з рук падало, і управитель, пан Зарембинський, двічі вже почастував арапником (Н. Рибак).
◇ Годува́ти (частува́ти) / нагодува́ти (почастува́ти) поти́личниками див. годува́ти;
(1) Почастува́ти поли́чником кого – ударити по обличчю кого-небудь раз (кілька разів).
Він Гринька за обшивку та надвір: “Уступися, жебраку, не паскудь мені хати”. Ще й дав йому на дорогу кілька поличників (Л. Мартович);
– Попам'ятаєш ти ще, хто така Рахіра та й кого ти поличником почастувала! (О. Кобилянська);
Частува́ти (пригоща́ти) / почастува́ти (пригости́ти) бере́зовою ка́шею див. частува́ти.
Словник української мови (СУМ-20)