почуття
ПОЧУТТЯ́, я́, с.
1. Психічні й фізичні відчуття людини.
Виникнення рис характеру дитини залежить від багатьох обставин її життя, але певне значення мають і почуття (з наук. літ.);
Експериментатор владний і над такими почуттями, як голод (з наук.-попул. літ.).
2. Здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище.
Припустімо, що кожна істота тому почуває, Що її первісні частки наділено всі почуттями (М. Зеров);
Цілком можливо припустити, що тварини мають особливе почуття – почуття погоди, яке невідоме людям (з наук.-попул. літ.);
Річенко не поворухнувся; він сидів як приголомшений, і видко було, що почуття його всі притуплені (Г. Хоткевич);
* Образно. Розбуди почуття, Що в тобі, може, спить (В. Самійленко).
3. із спол. що, мов, немов, ніби і т. ін. Стан людини, який викликається почуттєвим досвідом.
Таке почуття нараз обхопило Марусяка, мов .. йде відкись [звідкись] здалека (Г. Хоткевич);
У Данила було таке почуття, ніби він готується до наступу і, даючи поради, враховує всі деталі майбутньої сутички (О. Копиленко);
Почуття, що поблизу є людина, яка страждає, перемогло страх (Григорій Тютюнник);
// Правильне або хибне усвідомлення людиною свого значення, ролі в суспільстві і т. ін.
З почуттям власної вищості .. пан писар округлим рухом звернувсь плечима до громади (М. Коцюбинський);
Треба всемірно зміцнювати у людей почуття хазяїна підприємства (з публіц. літ.);
// Здатність людини сприймати й усвідомлювати естетичні цінності.
Він .. відчував, що до нього поступово повертається і чітка твердість ліній, і почуття колориту (З. Тулуб);
Коли ми опиняємося в музеях або заглиблюємося в томи історії мистецтв, то ще раз переконуємося, наскільки було розвинене почуття краси у наших далеких предків (з наук. літ.);
// Здатність людини вміло використовувати властивості чого-небудь.
Таке почуття матеріалу досягається тільки довголітньою роботою (В. Собко).
4. Емоції, що супроводжують оцінку певних суспільних подій, явищ.
Тут, може, говорить більш почуття, ніж теоретичний розум (Леся Українка);
Розум і почуття людини невіддільні одне від одного (з публіц. літ.);
// Вияв схвильованості, душевного піднесення.
Надаремне молоденький, чорнявий піп .. вкладав .. так багато почуття у свої вигуки: .. парафіян цікавило зовсім не те (М. Коцюбинський);
Він пробував співати, .. але співав недовго й без почуття (Ю. Яновський);
Роман прощається з учителем, з почуттям тисне йому руку (М. Стельмах);
// чого. Емоції, викликані певними душевними переживаннями.
Ся нещасна руїна в попівській рясі збуджувала радше почуття жалю (І. Франко);
Пішов додому Чіпка, .. поніс у серці гірке почуття ненависті (Панас Мирний);
Його охопило почуття палючого сорому (Григорій Тютюнник);
// Емоційна настроєність.
Одягався [Доря] поспішно, з почуттям свята (М. Коцюбинський);
Вже зникло те почуття тихого відпочинку, що було в першу зиму по приїзді Зоні (Леся Українка);
Зараз же його охопило ділове почуття (Григорій Тютюнник);
// Інтуїтивне розуміння, сприйняття, передчуття чого-небудь.
Чули те і тюремщики – і якісь лихі почуття закрадалися у потайники їх серця (Панас Мирний);
Сторожко ступає по стежці Вутанька. Почуття небезпеки, неясної якоїсь тривоги ні на мить не покидає її (О. Гончар).
5. Любов, кохання; захоплення ким-небудь.
Зів'яло з часом та почало гаснути в серці Йоновім і почуття до Гашіци (М. Коцюбинський);
Мабуть, вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, своєї любові (О. Гончар).
Від повноти́ почутті́в (почува́нь, пережива́нь і т. ін.) див. повнота́;
(1) Естети́чне почуття́ – емоційна реакція людини на естетичні цінності;
(2) Націона́льні почуття́ – вияви любові й поваги до свого народу, до його культурних надбань.
Я помилялася, коли думала спершу, що в його нема національного почуття; противно [навпаки], він чується хорватом “душею і тілом” (О. Кобилянська);
Святійший Синод 1784 р. силою змусив Українську Церкву прийняти свого московського Місяцеслова, а в ньому були свята, що ображали українські національні почуття (І. Огієнко);
(3) Патріоти́чні почуття́; Почуття́ патріоти́зму – любов до Батьківщини, відповідальність за її долю і готовність служити її інтересам.
Полтавське середовище не лише поступово навертало юнака до культурницької діяльності, а й пробуджувало почуття патріотизму, національної свідомості (М. Івченко);
(4) Почуття́ відповіда́льності – глибоке усвідомлення свого обов'язку перед суспільством, людством, розуміння суті й значення своїх учинків, своєї діяльності.
Як і завжди, коли моя нова книга виходить мовою братнього українського народу, мене переповнює почуття великої відповідальності за те, що висловив у ній, за те, як це вдалося зробити (з публіц. літ.);
Акакію Церетелі подобається в українських театральних трупах серйозна добросовісність, почуття відповідальності, працьовитість і дисципліна (з мемуарної літ.);
Почуття відповідальності – один із найважливіших соціальних інстинктів (із журн.);
(5) Почуття́ гу́мору – властивість людини бачити смішне у певних життєвих ситуаціях і вміти його передавати.
– Я ціную, товаришу Рясний, наявне в тобі почуття гумору (О. Гончар);
Стефаник у своїх спогадах відзначав великі здібності Мартовича, його надзвичайно сильне почуття гумору і дар оповідача (з навч. літ.).
◇ Гра́ти на почуття́х (почуття́ми) див. гра́ти;
Дава́ти / да́ти во́лю почуттю́ (почуття́м) див. дава́ти;
(6) Почуття́ (чуття́) мі́ри – розуміння належних меж, належного ступеня у яких-небудь діях, у виявленні чого-небудь.
Почуття міри – ознака зрілості таланту (із журн.);
А. Головко володіє винятковим чуттям міри у компонуванні діалога (з навч. літ.);
У похмурій кімнаті, заставленій без почуття міри м'якими меблями, за великим столом сидить товстий чоловік – шеф шосейного відділу (А. Хижняк);
Хвилюва́ти уми́ (почуття́ і т. ін.) див. хвилюва́ти;
Чуття́ (відчуття́, почуття́) лі́ктя див. чуття́;
(7) Шо́сте почуття́ – здатність людини добре орієнтуватися в обставинах, інтуїтивно приймати правильні рішення.
Дядюшка угадував дорогу шостим почуттям, якого не існує у звичайних людей (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)