поштрикати
ПОШТРИ́КАТИ, аю, аєш, док., кого, що і без прям. дод., розм.
Штрикати якийсь час, кілька разів.
Потрібне чимале напруження волі, щоб обійти стіг навколо і поштрикати багнетом у всі підозрілі западини (І. Багмут).
Словник української мови (СУМ-20)