пощада

ПОЩА́ДА, и, ж.

Вияв милосердя, жалощів до кого-, чого-небудь.

Без пощади всіх косив [Турн] (І. Котляревський);

– Ага, просите пощади, боїтесь за свій спокій! – дражнила мене Алла Михайлівна (Леся Українка);

Не було й нема пощади В нас до ворогів (П. Усенко).

Значення в інших словниках

1. пощада — поща́да іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пощада — -и, ж. Вияв милосердя, жалощів до кого-, чого-небудь. Не давати пощади.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пощада — моск. уласкава уласкава, уласка  Словник чужослів Павло Штепа
4. пощада — ПОМИ́ЛУВАННЯ (скасування чи пом'якшення кари), ПРОЩЕ́ННЯ, АМНІ́СТІЯ юр., ПОЩА́ДА заст. — Он, кажуть, помилування уже оголосили для тих, хто добровільно вийде з лісів (О.  Словник синонімів української мови
5. пощада — ПОЩА́ДА, и, ж. Вияв милосердя, жалощів до кого-, чого-небудь. Без пощади всіх косив [Турн] (Котл., І, 1952, 240); — Ага, просите пощади, боїтесь за свій спокій! — дражнила мене Алла Михайлівна (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах