пощадити
ПОЩАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, кого, що.
Док. до щади́ти.
– Монголи, се знайте наперед, не пощадять нікого, хто дістанеться в їх руки (І. Франко);
[Монтаньяр:] Ви Цезаря свого не пощадили, аби на титул Брутів заслужити (Леся Українка);
Міг він пощадити її і не говорити неприємного (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)