пощадок

ПОЩА́ДОК, дку, ч., діал.

Пощада.

(1) Без поща́дку – немилосердно.

Сонце світило каламутними, рудими проміннями, пекло та смалило без пощадку (А. Кримський).

Значення в інших словниках

1. пощадок — поща́док іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. пощадок — -дку, ч., діал. Пощада.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пощадок — ПОЩА́ДОК, дку, ч., діал. Пощада. Без поща́дку — немилосердно. Сонце світило каламутними, рудими проміннями, пекло та смалило без пощадку (Крим., Вибр., 1965, 414).  Словник української мови в 11 томах