пощадок

ПОЩА́ДОК, дку, ч., діал. Пощада.

Без поща́дку — немилосердно.

Сонце світило каламутними, рудими проміннями, пекло та смалило без пощадку (Крим., Вибр., 1965, 414).

Значення в інших словниках

1. пощадок — поща́док іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. пощадок — -дку, ч., діал. Пощада.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пощадок — ПОЩА́ДОК, дку, ч., діал. Пощада. (1) Без поща́дку – немилосердно. Сонце світило каламутними, рудими проміннями, пекло та смалило без пощадку (А. Кримський).  Словник української мови у 20 томах