правдонька
ПРА́ВДОНЬКА, и, ж.
Пестл. до пра́вда 1–3.
Маленька правдонька всі неправди переважить (приказка);
Мовчить і гнеться, мов жива, В степу пожовклая трава; Не хоче правдоньки сказать (Т. Шевченко);
[Ївга:] Правда, Грицьку, твоя свята правдонька! Багато нашого брата на світі карається (Панас Мирний);
Одного разу наймит перестрів свою господиню кохану та й сказав їй усю щиру правдоньку (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)