правосуддя
ПРАВОСУ́ДДЯ, я, с.
1. Самостійна галузь державної діяльності, яка здійснює суд.
Правосуддя має своїм завданням забезпечити точне і неухильне виконання законів усіма установами, організаціями, службовими особами і громадянами (з наук.-попул. літ.);
// Установи, які здійснюють судову діяльність держави.
* Образно. – Пам'ятай, що ніде не сховатися тобі від караючої руки правосуддя (П. Колесник).
2. Розгляд судових справ; судочинство.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (з мови документів).
3. Справедливий суд.
Я наче збожеволів. Я бігав, благав .. Я шукав правосуддя (З. Тулуб);
Ви засуджуєте цю вбогу, хвору жінку за те тільки, що вона сенаторова дочка, хоч це навіть не злочин, адже ворожої дії проти радвлади ви їй не привинюєте. Ви чините над нею не правосуддя, а помсту (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)