Орфоепічний словник української мови

правосуддя

правосу́ддя

[правосуд':а]

-д':а

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. правосуддя — (судова діяльність) судочинство, юстиція.  Словник синонімів Полюги
  2. правосуддя — правосу́ддя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  3. правосуддя — Юстиція, <�справедливий> суд; (неправе) кривосуддя; П. судочинство.  Словник синонімів Караванського
  4. правосуддя — -я, с. 1》 Суд, судова діяльність держави; юстиція. || Установи, які здійснюють судову діяльність держави. 2》 Розгляд судових справ; судочинство. 3》 Справедливий суд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. правосуддя — Справедливість, див. юстиція  Словник чужослів Павло Штепа
  6. правосуддя — ПРАВОСУ́ДДЯ, я, с. 1. Самостійна галузь державної діяльності, яка здійснює суд. Правосуддя має своїм завданням забезпечити точне і неухильне виконання законів усіма установами, організаціями, службовими особами і громадянами (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
  7. правосуддя — ПРАВОСУ́ДДЯ (судова діяльність перев. держави), ЮСТИ́ЦІЯ, СУД, СУДІВНИ́ЦТВО, СУДОЧИ́НСТВО (розгляд судових справ). Правосуддя має своїм завданням забезпечити точне і неухильне виконання законів (з журналу); Батько Савка служив у Києві...  Словник синонімів української мови
  8. правосуддя — Правосу́ддя, -ддя, -ддю, -ддям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. правосуддя — ПРАВОСУ́ДДЯ, я, с. 1. Суд, судова діяльність держави; юстиція. Правосуддя в нашій країні має своїм завданням захист від усяких посягань на встановлений Конституцією СРСР суспільний і державний устрій СРСР...  Словник української мови в 11 томах
  10. правосуддя — Правосуддя, -дя с. Правосудіе.  Словник української мови Грінченка