практикум

ПРА́КТИКУМ, у, ч.

Вид практичного навчання, заняття з якогось предмета (у школі, вищому навчальному закладі і т. ін.).

Підвищення кваліфікації культосвітніх працівників здійснюється також шляхом проведення семінарів, практикумів, курсів тощо (з публіц. літ.);

Практикум з машинознавства;

// Посібник з такого виду навчання.

О. М. Джавахішвілі видає велику працю з геоморфології Грузії (з атласом), практикум з фізичної географії (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. практикум — пра́ктикум іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. практикум — [практиекум] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў  Орфоепічний словник української мови
3. практикум — -у, ч. Вид практичного навчання, заняття з якогось предмета (у школі, вищому навчальному закладі і т. ін.). || Посібник із такого виду навчання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. практикум — пра́ктикум (від грец. πρακτικός – діяльний) вид навчальних занять з метою практичного засвоєння основних положень якого-небудь предмета; практичні заняття з певного курсу.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. практикум — ПРА́КТИКУМ, у, ч. Вид практичного навчання, заняття з якогось предмета (у школі, вищому навчальному закладі і т. ін.). Підвищення кваліфікації культосвітніх працівників здійснюється також шляхом проведення семінарів, практикумів, курсів тощо (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах