прегарно
ПРЕГА́РНО, також у сполуч. зі сл. гарно, розм.
Присл. до прега́рний.
Співаєш ти (всяк згодиться) прегарно; Але послухай, як шепоче ліс (П. Грабовський);
Але послухай, як шепоче ліс... (П. Грабовський);
Читав [професор лекцію] прегарно й толкував [тлумачив] (О. Кобилянська);
// у знач. пред.
Побачивши Ївгу, увів [губернатор] її в горницю. А в горниці тій хороше та прехороше, гарно та прегарно! (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)