прегарно

ПРЕГА́РНО, також у сполуч. із сл. гарно, розм. Присл. до прега́рний.

Співаєш ти (всяк згодиться) прегарно; Але послухай, як шепоче ліс… (Граб., І, 1959, 260);

Читав [професор лекцію] прегарно й толкував [тлумачив] (Коб., III, 1956, 325);

// у знач. присудк. сл.

Побачивши Ївгу, увів [губернатор] її в горницю. А в горниці тій хороше та прехороше, гарно та прегарно! (Кв.-Осн., II, 1956, 287).

Значення в інших словниках

1. прегарно — прега́рно прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. прегарно — також у сполуч. зі сл. гарно, розм. Присл. до прегарний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прегарно — ПРЕГА́РНО, також у сполуч. зі сл. гарно, розм. Присл. до прега́рний. Співаєш ти (всяк згодиться) прегарно; Але послухай, як шепоче ліс (П. Грабовський); Але послухай, як шепоче ліс... (П.  Словник української мови у 20 томах
4. прегарно — Прега́рно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)