предковічний
ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ, а, е, уроч.
1. Який існує споконвіку, з давніх-давен.
Чи бог бачить із-за хмари Наші сльози, горе? Може й бачить, та помага, Як і оті гори Предковічні, що политі Кровію людською!.. (Т. Шевченко);
Світ пробудився на чари сопілки тієї, Льодовики предковічні розтанули в горах (Л. Первомайський);
Обабіч дороги стіною стоять предковічні дерева (М. Олійник);
Ми зупиняємось, і я підходжу до “фонтана”, так називають у Кандибиному предковічне джерело в балці край села; тут добра, смачна вода (з газ.).
2. Який бере свій початок у далекому минулому; стародавній.
– Де ж наша слава предковічна, .. Де та минувшина велична, Міста, та замки, та храми? (П. Грабовський);
На Запорожжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні .. не замовкали (П. Куліш);
Закинутий долею в зовсім незнайому до того часу Верховину, з її предковічними традиціями, .. Хоткевич за якихось кілька років глибоко проникнув у душу мешканців цього краю (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)