преподобниця
ПРЕПОДО́БНИЦЯ, і, ж., рел.
Жін. до преподо́бник.
– Ми й без того в цих патріархальних сукнях поставали схожі на якихсь святих преподобниць! (І. Нечуй-Левицький);
// ірон.
Як була я молодою преподобницею, Повісила хвартушину над віконницею: Хто йде – не мине, То кивне, то моргне (Т. Шевченко);
[Ївга:] Та що на його дивитися? За чуба його, Химко! А то що за преподобниця з ним? (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)