пречистий
ПРЕЧИ́СТИЙ, а, е, також у сполуч. зі сл. чистий.
1. розм. Дуже чистий, зовсім позбавлений бруду, каламуті, сміття і т. ін.
На дні її [криниці] щось б'ється, мов таємні жили .. Той рух живий ніколи не бажа спочить, Вода її пречиста тисячі живить Дітей весни, що густо вкруг її обсіли (І. Франко);
Віз похилився набік, один мішок, скотившися, розв'язавсь, і мірка – або й більше – пречистого та прегарного борошна пшеничного в калюжу пішла! (Б. Грінченко);
* Образно. Весь народ свою вітає пісню, Заткану пречистими сльозами, .. І вона уже не при колисці – У труді безсмертному лунає (М. Рильський);
// Нічим не затьмарений.
Його [Діла] горішні контури, легко хвилясті, вирізувалися ярко на пречистій небесній блакиті (І. Франко);
Якби я всіми барвами владала, то я б на барву барву накладала і малювала б щирим самоцвітом, отак, як сонечко пречисте літом (Леся Українка);
Він дивився на неї, .. на її чисте-пречисте лице, плавав поглядом у тихій воді її бездонних очей (П. Загребельний);
* Образно. Коли я глядів дитиною на мамині очі, як по них сунулися тихесенько пречисті хмарки щастя – я був щасливий (В. Стефаник).
2. перен. Нічим не опоганений, не осквернений; з чистими почуттями; непорочний, святий.
А ти, пречистая, святая, Ти, сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла (Т. Шевченко);
Ні, на землі не нам тебе благословляти, Пречисту в помислах, у задумах величну! Не знаєм, як тебе, яким ім'ям назвати, На пам'ять між людьми, на шану віковічну (П. Куліш);
// Який не підлягає жодному сумніву; повний, цілковитий.
[Куліш:] Видать, зозуля нам у лісі накувала святу й пречисту правду... (С. Голованівський);
// у знач. ім. пречи́сте, того, с. Те, що нічим не опоганене, не осквернене.
Скажуть: “Гріх тобі! Обмийсь од скверни! До пречистого – пречистий шлях”. Ой Гафізе! ти ж давно обмився Та й скупався – у своїх сльозах (А. Кримський);
// у сполуч. зі сл. Діва, Мати, Матір. Богородиця.
Баба аж у ноги поклонилася та дякує: – Пошли вам Боже та Пречиста Мати всього доброго, як ви отакі добрі до нас! (Панас Мирний);
– За що ж ти, Пречиста Божа Мати, так невблаганно караєш мене? (О. Довженко);
Прости, Боже, що я щось таке кажу, але вона виглядала, як Пречиста Діва на образі Благовіщення (Б. Лепкий);
// у знач. ім. Пречи́ста, тої, ж. Богородиця.
Перед іконою Пречистої Горить лампада уночі (Т. Шевченко);
– З хрестом спати лягаю .. Пречиста в головах, янголи по боках, стережіть душі до півночі, а з півночі до світа (М. Стельмах);
Олеся не бачить і не чує того. Над нею висить склепіння келії чернечої, на віконці з дрібними шибками пахнуть у глечиках квітки, в углі перед образом Пречистої вічна лампадка горить (Б. Лепкий).
3. у знач. ім. Пречи́ста, тої, ж., також у сполуч. зі сл. Перша, Друга. Назва двох церковних християнських свят (перше – 15 серпня – день смерті Богородиці; друге – 8 вересня – день народження Богородиці).
Перва Пречиста любить паляничку м'якеньку, а Друга – сорочку біленьку (Номис);
Я кажу чоловікові: “Піду я на Першу Пречисту в Ямполь на одпуст, та й зайду на ярмарок, бо треба купить то сього, то того для господарствам” (І. Нечуй-Левицький);
Осінь була дощова: від Другої Пречистої як почалися дощі, та день у день лили – до самого Пилипа (Панас Мирний);
– Сердиться на вас ваша мати, а моя тітка .. На спаса чекала вас і на Пречисту ждала, а синок не прийшов. – Усе часу не було (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)