привільний
ПРИВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Безмежний, широкий (про який-небудь простір).
Тече, мов пісня, Влтава – Привільна, величава (І. Нехода);
Степ у цю пору весь залитий сонцем, огорнутий голубими димками весняних випарів, привільний, широкий і безконечний (Григорій Тютюнник).
2. перен. Вільний, нічим не обмежений.
– Зоставайся, Ласун, жити з нами, – говорили [розбійники], – життя тобі буде хороше й привільне в нас (Марко Вовчок);
Геннадій Курай вів привільне життя і не хотів сам собі надівати пута (І. Цюпа);
// Величавий, роздольний (перев. про пісню).
Було для нього в цій пісні щось по-степовому дике, привільне, буйне (О. Гончар);
Заслужена капела виконувала .. ніжну, тужливу, але широку й привільну пісню (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)