приголомшений
ПРИГОЛО́МШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до приголо́мшити.
Він ішов звільна, хиткими кроками, мов п'яний або приголомшений важким ударом (І. Франко);
Печальний, або нерішучий, або приголомшений гамом, топтався він, крутячи шиєю тонкою (М. Бажан);
Приголомшені ударом артилерії, вони [фашисти] не скоро опам'яталися (О. Гончар);
Німий стояв, наче приголомшений від несподіванки (М. Томчаній);
Забитий, приголомшений злиднями, хворий від сутяжної праці хлібороб, глянувши на світове весілля [весну], знову ожива (Л. Яновська);
Навколо в мовчанці стоять приголомшені люди у розпачі, з широко розкритими очима жінки, пониклі у тяжкій думі, та хмурі мужики (А. Головко).
2. у знач. прикм., перен. Який виражає замішання, пригніченість і т. ін.
У Ганни був приголомшений вигляд, трохи навіть зляканий (О. Копиленко);
Старший подивився скоса на Юхимового батога, на зігнуту приголомшену постать (Іван Ле);
Побачила [Надійка] хоч не розгублені, але якісь задерев'янілі, посірілі і просто приголомшені обличчя (В. Козаченко);
// Який не розвивається; загальмований.
Всі .. приголомшені здібності дитини заніміють і занидіють у зав'язку, і з малого Мирона вийде кепський господар (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)