приголомшений
ПРИГОЛО́МШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до приголо́мшити.
Він ішов звільна, хиткими кроками, мов п’яний або приголомшений важким ударом (Фр., II, 1950, 315);
Печальний, або нерішучий, або приголомшений гамом, топтався він, крутячи шиєю тонкою (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 18);
Приголомшені ударом артилерії, вони [фашисти] не скоро опам’яталися (Гончар, III, 1959, 219);
Німий стояв, наче приголомшений від несподіванки (Томч., Жменяки, 1964, 142);
Забитий, приголомшений злиднями, хворий від сутяжної праці хлібороб, глянувши на світове весілля [весну], знову ожива (Л. Янов., І, 1959, 31);
Навколо в мовчанці стоять приголомшені люди у розпачі, з широко розкритими очима жінки, пониклі у тяжкій думі, та хмурі мужики (Головко, І, 1957, 295).
2. у знач. прикм., перен. Який виражає замішання, пригніченість і т. ін.
У Ганни був приголомшений вигляд, трохи навіть зляканий (Коп., Лейтенанти, 1947, 90);
Старший подивився скоса на Юхимового батога, на зігнуту приголомшену постать (Ле, Ю. Кудря, 1956, 259);
Побачила [Надійка] хоч не розгублені, але якісь задерев’янілі, посірілі і просто приголомшені обличчя (Коз., Листи.., 1967, 211);
// Який не розвивається; загальмований.
Всі.. приголомшені здібності дитини заніміють і занидіють у зав’язку, і з малого Мирона вийде кепський господар (Фр., І, 1955, 236).
Словник української мови (СУМ-11)