приголомшливий

ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, а, е.

Який приголомшує (у 2 знач.).

Звістка була приголомшливою, неймовірною (Ю. Бедзик);

Легкий на слово, веселий, він любить, зібравши гурт цікавих, брехнути їм з свого вояцького минулого що-небудь приголомшливе, розгонисто-неймовірне (О. Гончар);

Намагаючись відновити ту приголомшливу розмову, вона чітко уявляла її [Катерини] бліде, висмоктане обличчя, каламуть злості і збентеження .. в її очах (В. Козаченко);

// Власт. станові приголомшеності.

Орест знітився від приголомшливого чуття (Олесь Досвітній);

Як стало відомо в колах румунської еміграції Женеви, розгром румунських дивізій на східному фронті викликав у Румунії приголомшливе і гнітюче враження (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. приголомшливий — приголо́мшливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. приголомшливий — Здатний при голомшити, РАЗЮЧИЙ, (ефект) НАДЗВИЧАЙНИЙ, могутній.  Словник синонімів Караванського
3. приголомшливий — -а, -е. Який приголомшує (у 2 знач.). || Власт. станові приголомшеності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. приголомшливий — ГНІТЮ́ЧИЙ (про настрій, відчуття і т. ін. — сповнений важкого переживання), ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, ГНІТЛИ́ВИЙ рідше, ПРИГНІ́ТЛИВИЙ рідше. Сидів (Саїд) скраю, біля трибуни, і не міг звільнитися від цього гнітючого почуття (І.  Словник синонімів української мови
5. приголомшливий — ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, а, е. Який приголомшує (у 2 знач.). Звістка була приголомшливою, неймовірною (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9); Легкий на слово, веселий, він любить, зібравши гурт цікавих, брехнути їм з свого вояцького минулого що-небудь приголомшливе...  Словник української мови в 11 томах