Великий тлумачний словник сучасної мови

приголомшливий

приголо́мшливий

-а, -е.

Який приголомшує (у 2 знач.).

|| Власт. станові приголомшеності.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. приголомшливий — приголо́мшливий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. приголомшливий — Здатний при голомшити, РАЗЮЧИЙ, (ефект) НАДЗВИЧАЙНИЙ, могутній.  Словник синонімів Караванського
  3. приголомшливий — ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, а, е. Який приголомшує (у 2 знач.). Звістка була приголомшливою, неймовірною (Ю. Бедзик); Легкий на слово, веселий, він любить, зібравши гурт цікавих, брехнути їм з свого вояцького минулого що-небудь приголомшливе...  Словник української мови у 20 томах
  4. приголомшливий — ГНІТЮ́ЧИЙ (про настрій, відчуття і т. ін. — сповнений важкого переживання), ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, ГНІТЛИ́ВИЙ рідше, ПРИГНІ́ТЛИВИЙ рідше. Сидів (Саїд) скраю, біля трибуни, і не міг звільнитися від цього гнітючого почуття (І.  Словник синонімів української мови
  5. приголомшливий — ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, а, е. Який приголомшує (у 2 знач.). Звістка була приголомшливою, неймовірною (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9); Легкий на слово, веселий, він любить, зібравши гурт цікавих, брехнути їм з свого вояцького минулого що-небудь приголомшливе...  Словник української мови в 11 томах