приголомшливий
ПРИГОЛО́МШЛИВИЙ, а, е. Який приголомшує (у 2 знач.).
Звістка була приголомшливою, неймовірною (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9);
Легкий на слово, веселий, він любить, зібравши гурт цікавих, брехнути їм з свого вояцького минулого що-небудь приголомшливе, розгонисто-неймовірне (Гончар, Тронка, 1963, 131);
Намагаючись відновити ту приголомшливу розмову, вона чітко уявляла її [Катерини] бліде, висмоктане обличчя, каламуть злості і збентеження.. в її очах (Коз., Листи.., 1967, 188);
// Власт. станові приголомшеності.
Орест знітився від приголомшливого чуття (Досв., Вибр., 1959, 353);
Як стало відомо в колах румунської еміграції Женеви, розгром румунських дивізій на східному фронті викликав у Румунії приголомшливе і гнітюче враження (Кучер, Чорноморці, 1958, 146).
Словник української мови (СУМ-11)