придверник
ПРИДВЕ́РНИК, а, ч., заст.
Сторож біля дверей, біля входу.
– Здається мені, що не можу заснути в замку, де Крук буде придверником (І. Франко);
В винарні зачинено браму... Хіба ж так пристало робити?! Та, певне, стоїть там придверник, – Повинен для нас одчинити (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)