приділ
ПРИДІ́Л, а, ч.
Окремий, боковий вівтар (додатковий до головного) у православному храмі.
Бояри й дружинники стояли скрізь – зразу за молодими й біля криласів, у бокових приділах (А. Хижняк);
Похований [князь Володимир] у церкві святої Богородиці в приділі Святого Клемента (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)