приділ
ПРИДІ́Л, а, ч. Окремий, боковий вівтар (додатковий до головного) у православному храмі.
Бояри й дружинники стояли скрізь — зразу за молодими й біля криласів, у бокових приділах (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 282);
Похований [князь Володимир] у церкві святої Богородиці в приділі святого Клемента (Загреб., Диво, 1968, 413).
Словник української мови (СУМ-11)