прикажчиків
ПРИКА́ЖЧИКІВ, кова, кове, іст., заст.
Прикм. до прика́жчик; належний прикажчикові.
Нічого страшного ні в голосі, ні в обличчі, ні в постаті прикажчиковій у ту хвилину не було (Л. Яновська);
– Федоре, панів куме! Іди подивися, до якого шлюбу твою дочку наряджають! – гукала на весь садок прикажчикова жінка (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)