прикажчиків

ПРИКА́ЖЧИКІВ, кова, кове, іст., заст. Прикм. до прика́жчик; належний прикажчикові.

Нічого страшного ні в голосі, ні в обличчі, ні в постаті прикажчиковій у ту хвилину не було (Л. Янов., І, 1959, 420);

— Федоре, панів куме! Іди подивися, до якого шлюбу твою дочку наряджають! — гукала на весь садок прикажчикова жінка (Мирний, IV, 1955, 235).

Значення в інших словниках

1. прикажчиків — прика́жчиків прикметник арх.  Орфографічний словник української мови
2. прикажчиків — -кова, -кове, іст., заст. Прикм. до прикажчик; належний прикажчикові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прикажчиків — ПРИКА́ЖЧИКІВ, кова, кове, іст., заст. Прикм. до прика́жчик; належний прикажчикові. Нічого страшного ні в голосі, ні в обличчі, ні в постаті прикажчиковій у ту хвилину не було (Л. Яновська); – Федоре, панів куме!...  Словник української мови у 20 томах