прикинутий
ПРИКИ́НУТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до прики́нути¹.
Вийшовши, не зважиться [Тихович] повернути у хату, щоб знов не почути на собі докірливого погляду, не побачити нещасного діда, прикинутого йому, як винуватцеві недолі цілої родини... (М. Коцюбинський);
Вдома її чекала прикинута на сусідку Льоля (Л. Первомайський);
// прики́нуто, безос. пред.
Далі разом з Теодозею повела [хазяйка] розмову про Варшаву, про Петербург. Прикинуто було кільки слів навіть про Париж і французькі моди (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)