приклоняти

ПРИКЛОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИКЛОНИ́ТИ, лоню́, ло́ниш, док., кого, що, розм.

1. Те саме, що прихиля́ти 1.

Заколихався світ місячний у курені і покрався далі до дверей. Івась устав, лапнув його ручкою – рука осіяла, він приклонив голову до того місця і глянув угору (Панас Мирний);

// Те саме, що схиля́ти.

Ось їх могили. Приклонім чоло! (М. Рильський).

2. перен. Спрямовувати чиїсь думки, інтереси, дії в певний бік, схиляти кого-небудь до чогось.

Шрам з сином мав їхати у Переяслав до Сомка гетьмана, і щоб, одбувши воєвод, справити гетьманське весілля на всю Україну, і на весіллі разом усю старшину до походу на Тетерю приклонити (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. приклоняти — приклоня́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. приклоняти — -яю, -яєш, недок., приклонити, -лоню, -лониш, док., перех., розм. 1》 Те саме, що прихиляти 1). || Те саме, що схиляти. 2》 перен. Спрямовувати чиїсь думки, інтереси, дії в певний бік, схиляти кого-небудь до чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приклоняти — хохл. (прікланять) клячіти  Словник чужослів Павло Штепа
4. приклоняти — ПРИХИЛЯ́ТИ (схиляючи, наближати що-небудь до когось, чогось), ПРИКЛОНЯ́ТИ розм., ПРИСЛОНЯ́ТИ розм. рідше. — Док.: прихили́ти, приклони́ти, прислони́ти. Андрій ще ближче прихилив лице до шибки (Д. Бедзик); Заколихався світ місячний..  Словник синонімів української мови
5. приклоняти — ПРИКЛОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИКЛОНИ́ТИ, лоню́, ло́ниш, док., перех., розм. 1. Те саме, що прихиля́ти 1. Заколихався світ місячний у курені і покрався далі до дверей.  Словник української мови в 11 томах
6. приклоняти — Приклоняти, -ня́ю, -єш сов. в. приклони́ти, -ню́, -ниш, гл. Наклонять, наклонить, склонить. Сам приклонив головоньку на маленьку годиноньку. Чуб. V. 947.  Словник української мови Грінченка