прикмічати

ПРИКМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., кого, що, діал.

Помічати.

Він давно почав прикмічати, що син не поважає ні його, ні матері, .. цурається їх при людях (І. Нечуй-Левицький);

Зовсім Хівря не хотіла їх [наймитів] призводити, так якось просто все розкаже й сама не прикмітить як (Грицько Григоренко);

// Помітивши, запам'ятовувати; примічати.

– Прикмічай же, моя мати, який сон присниться (П. Чубинський).

Значення в інших словниках

1. прикмічати — прикміча́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. прикмічати — -аю, -аєш, недок., прикмітити, -ічу, -ітиш, док., перех., діал. Помічати. || Помітивши, запам'ятовувати; примічати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прикмічати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм.  Словник синонімів української мови
4. прикмічати — ПРИКМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех., діал. Помічати. Він давно почав прикмічати, що син не поважає ні його, ні матері, ..цурається їх при людях (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах