приков

ПРИКО́В, у, ч., розм.

Те саме, що ланцю́г.

(1) На прико́ві – прикований ланцюгом.

Мене, Йвана Потоцького, Кроля польського, Три дні на прикові Край пушки держав [гетьман Хмельницький], Ані пить мені, ні їсти не дав (з думи);

– Хіба ж дворак на прикові? – кажу. – Хіба йому не вільно інколи погуляти? (Марко Вовчок);

[Друга [дівчина]:] Ой паночку, десь зникла з льоху золота грамота! Куди зникла? Вона ж була на прикові, на замках залізних? (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. приков — прико́в іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. приков — -у, ч., розм. Те саме, що ланцюг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приков — ПРИКО́В, у, ч., розм. Те саме, що ланцю́г. На прико́ві — прикований ланцюгом. Мене, Йвана Потоцького, Кроля польського, Три дні на прикові Край пушки держав [гетьман Хмельницький], Ані пить мені, ні їсти не дав (Укр.. думи..  Словник української мови в 11 томах
4. приков — Приков, -ву м. Цѣпь. Три дні на прикові край пушки держав. АД. II. 102. Повпивались кайдани у ноги бідакам і в руки... Дознають на прикові короткім страшенної муки. К. МБ. XII. 275.  Словник української мови Грінченка