прикмічати
ПРИКМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех., діал. Помічати.
Він давно почав прикмічати, що син не поважає ні його, ні матері, ..цурається їх при людях (Н.-Лев., І, 1956, 189);
Зовсім Хівря не хотіла їх [наймитів] призводити, так якось просто все розкаже й сама не прикмітить як (Григ., Вибр., 1959, 101);
// Помітивши, запам’ятовувати; примічати.
— Прикмічай же, моя мати, який сон присниться (Чуб., V, 1874, 720).
Словник української мови (СУМ-11)