прикмітний

ПРИКМІ́ТНИЙ, а, е, діал. Прикметний.

В широкій та довгій капоті — з батька чи старшого брата, в завеликих чоботях, блідий, нужденний, з виразом лиця, прикмітним усім горбатим, стоїть безборонний хлопчина (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 367);

Десь тут хлопчина мій, прикмітний партизанчик з шапкою на потилиці (Олексій Кундзіч, Пов. і нов., 1938, 144).

Значення в інших словниках

1. прикмітний — -а, -е, діал. Прикметний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. прикмітний — ПРИКМІ́ТНИЙ, а, е, діал. Прикметний. В широкій та довгій капоті – з батька чи старшого брата, в завеликих чоботях, блідий, нужденний, з виразом лиця, прикмітним усім горбатим, стоїть безборонний хлопчина (Уляна Кравченко); Десь тут хлопчина мій...  Словник української мови у 20 томах