прикінцевий

ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, а, е.

1. Який міститься при кінці чого-небудь.

Всі часточки листка [картоплі], які розміщені між кінцевою і першою парою бічних часток, називаються прикінцевими часточками (з наук. літ.).

2. Останній, заключний.

Один з робітників-ремонтників, які допомагали Яцубі, давав господареві вже прикінцеві напуття: – Не допускайте, щоб вода закипала (О. Гончар);

У прикінцевій строфі [вірша А. Малишка “Кашовар”] висловлена основна думка твору (з навч. літ.);

Прикінцеві положення закону.

Значення в інших словниках

1. прикінцевий — прикінце́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. прикінцевий — [приек'інцевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
3. прикінцевий — -а, -е. 1》 Який міститься при кінці чого-небудь. 2》 Останній, підсумковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прикінцевий — ЗАВЕРША́ЛЬНИЙ (який завершує, закінчує що-небудь), ЗАКЛЮ́ЧНИЙ, ПІДСУМКО́ВИЙ, ФІНА́ЛЬНИЙ, ОСТА́ННІЙ, КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ. Роман "Перекоп", що з'явився через кілька років після "Таврії", став другою, завершальною книгою дилогії (Л.  Словник синонімів української мови
5. прикінцевий — Прикінце́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. прикінцевий — ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Який міститься при кінці чого-небудь. Всі часточки листка [картоплі], які розміщені між кінцевою і першою парою бічних часток, називаються прикінцевими часточками (Картопля, 1957, 181). 2. Останній, заключний.  Словник української мови в 11 томах