примітати

ПРИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., що.

1. Мести сміття до якого-небудь місця.

Примела сміття до порога та й покинула (Сл. Б. Грінченка).

2. Метучи прикидати, прикривати що-небудь.

Лежить порожняя Торбина, Неначе драная ряднина; її і в руки не беруть, А іноді і сміттям приметуть (Л. Глібов);

// безос.

Да й примітало сніжком білесеньким (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. примітати — приміта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. примітати — -аю, -аєш, недок., примести, -ету, -етеш, док., перех. 1》 Мести сміття до якого-небудь місця. 2》 Метучи, прикидати, прикривати що-небудь. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примітати — ПРИМІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех. 1. Мести сміття до якого-небудь місця. Примела сміття до порога та й покинула (Сл. Гр.). 2. Метучи прикидати, прикривати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах
4. примітати — Приміта́ти, -та́ю, -єш сов. в. примести, -мету, -те́ш, гл. 1) Приметать, примести, подмести (соръ) къ какому либо мѣсту. Примела сміття до порога та й покинула, а винести? Харьк. 2) Наметать, намести на что либо сверху.  Словник української мови Грінченка