приміти

ПРИМІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., заст.

Могти (вживане в умовному способі).

Примів би вбив його (Номис);

Зненавидів [Денис] його так, що примів би – в ложці води втопив би!.. (Б. Грінченко);

– Ви, кажете, що не тямите поезії села, а я й сплю й бачу свою Масюківку. Приміла б, летіла туди оце таки зараз, і вже й не знаю, чи звикну я до вашого Києва, – сказала Галя (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. приміти — примі́ти дієслово недоконаного виду могти рідко  Орфографічний словник української мови
2. приміти — -ію, -ієш, недок., заст. Могти (вживається в умовному способі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приміти — ПРИМІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., заст. Могти (вживається в умовному способі). Примів би вбив його (Номис, 1864, № 3430); Зненавидів [Денис] його так, що примів би — в ложці води втопив би!.. (Гр.  Словник української мови в 11 томах
4. приміти — Примі́ти, -мі́ю, -єш гл. Быть въ силахъ, мочь. Примів би, — всіх із гаю порозганяв, щоб не щебетали. Г. Барв. 62.  Словник української мови Грінченка