примічений

ПРИМІ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до примі́тити.

Розмова з прислугою, Христина, досі не примічена ним, врода – все те, мов живе, ставало перед ним (Панас Мирний);

Обидва вони були примічені королем і тому підкреслено грузько сиділи в стильних кріселках (П. Панч);

// примі́чено, безос. пред.

– Потім скажу, а зараз не можу. Наперед не слід нічого казати – є приміта така... Не пощастить, не вдасться. Давно примічено... (Л. Яновська).

Значення в інших словниках

1. примічений — примі́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. примічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до примітити. || примічено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примічений — ПРИМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до примі́тити. Розмова з прислугою, Христина, досі не примічена ним, врода — все те, мов живе, ставало перед ним (Мирний, III, 1954, 207)...  Словник української мови в 11 томах