примічений

ПРИМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до примі́тити.

Розмова з прислугою, Христина, досі не примічена ним, врода — все те, мов живе, ставало перед ним (Мирний, III, 1954, 207);

Обидва вони були примічені королем і тому підкреслено грузько сиділи в стильних кріселках (Панч, Гомон. Україна, 1954, 47);

// примі́чено, безос. присудк. сл.

— Потім скажу, а зараз не можу. Наперед не слід нічого казати — є приміта така… Не пощастить, не вдасться. Давно примічено… (Л. Янов., І, 1959, 440).

Значення в інших словниках

1. примічений — примі́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. примічений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до примітити. || примічено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. примічений — ПРИМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до примі́тити. Розмова з прислугою, Христина, досі не примічена ним, врода – все те, мов живе, ставало перед ним (Панас Мирний); Обидва вони були примічені королем і тому підкреслено грузько сиділи в стильних кріселках (П.  Словник української мови у 20 томах