прирічковий
ПРИРІЧКОВИ́Й, а́, е́.
Який розміщений, лежить біля річки.
А потім якось одразу пригадав [дід:] “А – а, це ж ті люди, що шукають нафту!..” Виникло перед очима, як вони по одному пропадають у прирічковій балці (Є. Гуцало);
Тут, у ромеях, усе те [краса природи] не лишає її байдужою, є тим єдиним, що скрашує світ і тримає на світі. А якою відрадою і яким блаженством були б ці чари передлітньої повені там, на зелених полях та прирічкових луках Тивері? (Д. Міщенко);
Поряд з посухостійкими знаходять рештки вологолюбних і навіть прісноводних молюсків. Цікаво, що в прирічкових ділянках сучасних пустель теж є вологолюбні форми (з наук.-попул. літ.);
// Який буває біля річки.
Його вибіленим волоссям грався прирічковий вітрець (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)