прислужник
ПРИСЛУ́ЖНИК, а, ч.
1. Той, хто служить, виконує обов'язки слуги в когось; слуга.
Дворецький Жегмонт з своїми прислужниками клопотався над фейерверком (Н. Рибак).
2. зневажл. Той, хто виконує чиюсь волю, прислужується кому-небудь; поплічник.
– Тут дехто з ваших односельчан радив вам віддатися на ласку царських прислужників. Погана це порада! (А. Головко).
3. Слуга в монастирі, церкві тощо; служка.
Мцирі, монастирський послушник, тобто монастирський прислужник, що має стати ченцем (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)