прислужництво
ПРИСЛУ́ЖНИЦТВО, а, с., зневажл.
Поведінка людини, яка прислужується, догоджає кому-небудь або виконує ганебні, принизливі обов'язки.
Боячись залишитися на другий рік у третьому класі, нездара і тупиця, він тільки й рятується своїм підлабузництвом та прислужництвом (С. Добровольський);
Багатолітнє прислужництво й запобігання перед Сулейманом розвинули в ньому [Ібрагімі] тільки низькі якості душі, не даючи змоги зосередитися на вищому і благороднішому (П. Загребельний);
Українській суспільно-політичній еліті у післякняжу добу випадали хіба що окремі десятиліття неперервного існування й безхмарного розвитку, тоді як у інші часи вона змушувалася до життя у вигнанні і прислужництва ворогам України (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)