пристиджений
ПРИСТИ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до пристиди́ти.
Пристиджені його вельможі На йолопів були погожі, Ніхто з уст пари не пустив (І. Котляревський);
– От їм теж, мабуть, цікаво, а не питають, поки сам не скажу. – Ладно, – образився пристиджений гімназист. – Гадаєш, так уже й цікаво, що ти там надумав (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)