пристидити

ПРИСТИДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, розм.

Те саме, що присоро́мити.

От Наум і каже: – Бачите, ловці-молодці, що ви наробили? Мене з жінкою смутили [збентежили], дочку пристидили (Г. Квітка-Основ'яненко);

Маріє, друга пристиди, в руки він зуміє взяти поводи. Ти почуєш знову, як чорнявий твій, не сказавши й слова, повертає в бій (С. Голованівський);

Хтось із хлопців повадився трясти груші в садку у доброї бабки Лукери. Я пристидив хлопців, і вони більше не пішли в той сад (з газ.).

Значення в інших словниках

1. пристидити — пристиди́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пристидити — -джу, -диш, док., перех., розм. Те саме, що присоромити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пристидити — СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́ТИ розм., СРАМИ́ТИ заст., УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ) розм., УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ) розм. — Док.  Словник синонімів української мови
4. пристидити — ПРИСТИДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., розм. Те саме, що присоро́мити. От Наум і каже: — Бачите, ловці-молодці, що ви наробили? Мене з жінкою смутили [збентежили], дочку пристидили (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах