пристидити

ПРИСТИДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех., розм. Те саме, що присоро́мити.

От Наум і каже: — Бачите, ловці-молодці, що ви наробили? Мене з жінкою смутили [збентежили], дочку пристидили (Кв.-Осн., II, 1956, 71);

Маріє, друга пристиди, в руки він зуміє взяти поводи. Ти почуєш знову, як чорнявий твій, не сказавши й слова, повертає в бій (Голов., Поезії, 1955, 27);

Хтось із хлопців повадився трясти груші в садку у доброї бабки Лукери. Я пристидив хлопців, і вони більше не пішли в той сад (Рад. Укр., 14.VІІІ 1962, 3).

Значення в інших словниках

1. пристидити — пристиди́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пристидити — -джу, -диш, док., перех., розм. Те саме, що присоромити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пристидити — ПРИСТИДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кого, розм. Те саме, що присоро́мити. От Наум і каже: – Бачите, ловці-молодці, що ви наробили? Мене з жінкою смутили [збентежили], дочку пристидили (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. пристидити — СОРО́МИТИ (докоряти кому-небудь, викликаючи в нього почуття сорому, зніяковіння), ПРИСОРО́МЛЮВАТИ, СТИДИ́ТИ, СТИДА́ТИ розм., СО́ВІСТИТИ розм., СТРАМИ́ТИ розм., СРАМИ́ТИ заст., УСТИДЖА́ТИ (ВСТИДЖА́ТИ) розм., УСТИДА́ТИ (ВСТИДА́ТИ) розм. — Док.  Словник синонімів української мови