пристиджений
ПРИСТИ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до пристиди́ти.
Пристиджені його вельможі На йолопів були погожі, Ніхто з уст пари не пустив (Котл., І, 1952, 186);
— От їм теж, мабуть, цікаво, а не питають, поки сам не скажу. — Ладно, — образився пристиджений гімназист. — Гадаєш, так уже й цікаво, що ти там надумав (Панч, Гарні хлопці, 1959, 18).
Словник української мови (СУМ-11)